Без світла, води та звʼязку. Як вижити, коли твій дім в кілометрі від кордону з ворогом, сьогодні нам розповіла Тамара Дмитрівна, мешканка с.Вовківка, Шалигінської громади, Шосткинського району. Понад рік вона з чоловіком, доньками-двійнятами(одна з дівчат має інвалідність з дитинства) та лежачим батьком намагалися жити під постійним вогнем ворога.

«Ми прожили рік без світла, води і звʼязку. Не працював магазин, хліб привозили рідко з сусіднього села. Харчувались тим, що виросло на городі. Ворожі снаряди побили вікна у будинку, сад, паркан. Коли ворожа ДРГ біля нашого села підірвали машину з сімʼєю, а потім ще й розстріляли двох людей на мотоциклі, ні в чому не винних цивільних людей, ми вирішили евакуюватися», – розповіла жінка.

Сімʼя не змогла купити гарний дім, бо не мала достатньо коштів, тому родина погодилася на пропозицію оселитися у пустій хаті у с.Штепівка, Лебединської громади, Сумського району.

«Ми вимушені були продати своє господарство за копійки, привезли з собою кілька курей. Люди у Штепівці допомогли з посудом і продуктами. Світло у будинку є, намагаємось під’єднати газопостачання. У Вовківку їздили копати картоплю на День Незалежності. Обстріли були такі, що горіло все село, горіла картопля, вижили дивом», – продовжує розмову Тамара Дмитрівна.

Жінка звернулась за допомогою у Кризовий центр Карітас Суми #ECHO, де з нею працювали одразу кілька фахівців.

Менеджери виявили невідкладні потреби родини, Тамара Дмитрівна отримала психологічну допомогу та юридичну консультацію, продуктовий та гігієнічний набори.

Окремо Карітас Суми надав родині спальні набори з постільною білизною, подушками, ковдрами, матрацами в межах проєкту EA #EmergencyAppeal23